Крик душі емігранта.

Думки спокою не дають
І болем в серці віддаються.
Не зрозуміють, не збагнуть,
Моїх віршів, й такі знайдуться.

Черства душа в таких людей,
Коли віршів не зрозуміли.
Напевно в них сердець нема,
А може просто скам`яніли?

Ти, почитай мої вірші,
І зрозумієш емігранта
В них - серця біль, в них - крик душі
За Україну і неспроможність нашого гаранта.

Болить душа за всіх батьків,
Що в злиднях мусять доживати;
А депутатів, як скотів
Потрібно з Ради в шию гнати.

Вони ж забули про народ
Вони про себе лише дбають
Життя покращують собі
Палаци, віли й пільги мають.

Народ вам цього непростить
Тож пам`ятайте, депутати,
Від гніву вас не захистить
Ні статус ваш, ні Божа мати.

Анатолій Панченко
19.12.2008