Анатолій Панченко не готувався стати поетом. І до приїзду в Португалію він не брався за перо. Черкаси. Завод. Електромеханік. Яка поезія? Усе його попереднє житя - це проза.

Анатолій почав писати вірші на чужині. Його нутро не приймає цю чужину повністю. Він бачить і розуміє: тут є те, чого ми свого часу не мали. Але в кожному його віршу розуміння того, що в наших душах, душах українців, набагато більше усього, ніж на наших обличчях..

http://www.sobor.pt